Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Княжа гора, Високий Замок, Гора Лева, Високий Замок поч. XVII ст.

Княжа гора, Високий Замок, Гора Лева, Високий Замок поч. XVII ст. Рисував італійський інженер Аврелій Пассароті. Частина репродукції з книги: Bruin et Hogenberg: Civitates orbis terrarum, Coloniae 1597 — 1618. Т. IV, 49
This image was uploaded with the post Найстарший вид міста Львова початку XVII ст..

В котрім місці лежав княжий город, про це давні літописи не говорять нічого. Новіші наукові досліди виказали, що княжий замок стояв там, де є тепер плантації (сквери, зелені насадження) Високого Замку, але не на цілім узгір'ю, а тільки на крайній західній горі, що опадає стрімко до Замкової вулиці. Цю гору називаємо Княжою.
Верх Княжої Гори знаходиться на плантаціях, між домиком огородника й штучною печерою. В давні часи (до 1830-х рр.) на місці, де тепер є домик огородника і реставрація (ресторан), ішов глибокий, стрімкий яр, так, що Княжа Гора була цілком відділена від другої гори, на якій стоїть тепер могила Люблінської унії. Княжа Гора була з природи дуже оборонна, збоча її спадали стрімко на всі сторони. На давніх малюнках вона має вид стіжка. Верх гори є тепер значно обнижений; коли закладено в 1830—1840 рр. замкові плантації, засипано згаданий вище яр і до засипання його ужито землі з Княжої Гори. Колись гора мусила бути така висока, як є ще у найвищім місці, над штучною печерою.
На верху гори стояли головні укріплення княжого города, високий город, або т. зв. дитинець. Старий історик Львова Бартоломей Зиморович на основі давніх переказів так описує цей город. Князь Лев (Зиморович уважає Льва засновником міста) побачив оборонну гору, яку вдолі оточували котловини, вкриті лісом, а доступ до неї був дуже тяжкий; тут він побудував тимчасовий город з пнів дерева, які там зрубано, оточив засіками і сильними частоколами. Можемо здогадуватися, що, як в інших замках, так і тут, над стрімкими збоча-ми гори, ішов високий вал, на ньому були «заборола», зложені з дерев'яних зрубів, «городниць». Посередині стояв, мабуть, «стовп», вежа з тесаного дерева або мурована (подібно, як це оповідає літопис про Холм), будинок для залоги, сховки на майно і, може, невелика церковця-каплиця. Зиморович каже, що князь Лев звіз тут свої скарби і мешкав на цій горі одну зиму; але гострі вітри, що тут віють, примусили його перенести свій двір до нижчих частин города.
До наших часів з цього горішнього замку не залишилося нічого. Коли 1340 р. город згорів, його вже не відбудовано. Довгі часи гора стояла пуста, без рослинності. Якийсь час залишилася пам'ять, що був тут княжий замок, бо в XV ст. гора мала назву Горай, що означає, мабуть, замок,— таких Гораїв є багато у північно-східній частині Галичини. У XVII ст. звали її Лисою Горою (Mons Calvus), або Кальварією. Поставлено тут хрест, і побожні львів'яни ходили сюди на прощі. В 1605 р. під час бурі грім ударив у цей хрест. У новіших часах від 1838 р. обсаджувано гору деревами і уладжено на ній проходи. Тоді також вибудувано штучну печеру, як про це свідчить вміщена на ній дата з 15 серпня 1841 р. Льви з гербами, яких ужито для її прикраси, походять із старої ратуші — герби належать до міщанських родин. У 1845 р. на терасі, висипаній на місці давнього яру, побудовано реставрацію, пізніше домик огородника. Старі дерева на горі винищила в значній частині буря близько 1900 р. Квітник на Княжій Горі славиться гарними рожами, півоніями й іншими квітами.

Читати більше про Княжий Замок.