Міська влада Львова започатковує обов'язкову сертифікацію міських гідів. З порушниками боротиметься муніципальна міліція.
Яка ваша думка щодо такої ініціативи?
Для отримання сертифікату потрібно буде прослухати окремий курс. Вартість - в районі 1 000 грн.
Я бачу тут дві сторони медалі.

Звичайно, екскурсії зараз відбуваються зазвичай слабо, не раз говорять якісь бздури і дурню. Окремі екскурсоводи схожі більше на якихось пияків чи бомжів. Навряд чи їхні екскурсії прикрашають місто і залишають в туристів додатні спогади.

З другого боку тут є ряд застережень.

По північному боці Янівської вулиці тягнуться узгір'я. На початку їх, від Клепарівської вулиці, є т. зв. Гора Страчення. («Mons supplicii»), на якій від XVIII ст. виконувано звичайно засуди смерті. Після 1768 р. страчено на цьому місці гайдамацьких ватажків. В 1847 р. повішено тут польських повстанців Теофіля Вісньовського і Йосифа Капусцинського; на їх честь поставлено пам'ятник. В устах народу гора називається Гицлівською, бо в сусідстві мешкав міський гицель (Служник, який виловлював бродячих собак).

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Янівська вулиця починалася колись рогачкою коло костела св. Анни. При цій вулиці був костел Знайдення св. Хреста (де тепер реальність, ч. 29), по ньому залишилася назва Святохресної вулиці. Віддалення цього костела від міста мало бути таке, як віддалення Голгофи від мурів Єрусалиму. Близько 1625 р. вздовж Янівської дороги поставлено стації Христової муки. Під костелом в 1655 р. був табір московського війська, що під проводом Василя Бутурліна облягало Львів разом із Богданом Хмельницьким; москалі здерли тоді мідяну бляху з костела. Навпроти костела є старий дім, що належав у першій половині XIX ст.