Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Історичний тлумачний словник

В історичному тлумачному словнику зібрані пояснення до історичних документів, матеріалів і мандрівок.

Є (1) | А (4) | Б (8) | В (7) | Г (8) | Д (7) | Е (1) | Ж (2) | З (5) | Й (2) | К (15) | Л (15) | М (6) | Н (7) | О (2) | П (9) | Р (8) | С (19) | Т (5) | У (6) | Ф (1) | Х (2) | Ч (2) | Ш (9) | Щ (1) | Ю (2) | Я (1)

скульптор кінця XVIII — першої половини XIX ст. Навчався у Віденській Академії мистецтв, з 80-х рр. XVIII ст. жив і працював у Львові. Твори: чотири фонтани на пл. Ринок з фігурами Нептуна, Діани, Амфітріти і Адоніса (1793), надгробки на Личаківському цвинтарі на могилах М. А. Понінської, Я. Печонки, Г. Товарницького, декоративне оздоблення багатьох будинків у Львові.

Члени чернечого ордену Чину св. Василія Великого (ЧСВВ). Монаше життя ведуть за правилами, укладеними св. Василієм Кесарійським бл. 362 р.

(бл. 1199—1271)— володимиро-волинський князь, брат Данила Галицького.

(1841 — 1908) — громадський діяч, педагог, журналіст і композитор. Засновник і голова «Січі» у Відні (1867), Товариства «Просвіта» у Львові (1868), співацького товариства «Торбан» та товариства «Боян» (1890), засновник і перший директор Вищого музичного інституту ім. Лисенка у Львові (1903). Редактор «Правди» (1867—1870), «Письма з «Просвіти» (1878—1879), співредактор «Діла», автор численних оповідань, повістей, споминів, сольних і хорових пісень, опери «Купало», що була вперше поставлена у Харкові 1929 р.

Одне з найбільших християнських свят - день воскресіння Ісуса Христа.

(1815 —1870) — священик, композитор. Автор багатьох композицій для чоловічих і мішаних хорів, частини до Служби Божої, «Заповіту» Т. Шевченка, пісень на слова Ю. Федьковича, музики до національного гімну «Ще не вмерла Україна» на слова П. Чубинського. Написав низку композицій до драматичних творів: «Верховинці», «Панщина», «Підгоряни» та ін.

(vota — множина від votum) — предмети, пожертвувані з нагоди видужання. Нерідко виготовлялися з дорогоцінного металу — золота, срібла у вигляді тофо органу, який був хворий (рука, нога, серце),— і прикріплювалися на ікону, до якої молилися за це видужанння.